ПОПХИ́НЬКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Пхинькати стиха час від часу. Сидить дитя, попхинькує.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 243.