ПОПУСТО́ШИТИ, шу, шиш, док., перех. Спустошити все або багато чого-небудь. Міста поплюндрували [чужинці та гетьманці], церкви попустошили (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 242.