ПОПУЛЯ́РИ, ів, мн., політ., іст. У Стародавньому Римі — політичне угруповання рабовласницької демократії, члени якого ставили собі за мету наділити безземельне населення землею за рахунок обмеження великого землеволодіння, поліпшити становище міської бідноти та демократизувати державний апарат.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 239.