ПОПРОО́РЮВАТИ, юю, юєш, док., перех.

1. Проорати (грядки, борозни і т. ін.).

2. перен. Утворити зморшки, заглибини. Потекли гіркі сльози.. по щоках, по глибоких рівчаках, що літа та недоля попроорювали по сухому виду… (Мирний, II, 1954, 212).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 234.