ПОПРО́З, прийм., розм. Те саме, що проз. Попроз мій городок стежечкою до іншої йдеш (Чуб., V, 1874, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 233.