ПОПРОГНИВА́ТИ, а́є, а́ють, док. Прогнити (про все або багато чого-небудь; у багатьох місцях). Будинки були старі й занедбані, покрівлі попрогнивали та світились прогалинами (Фр., III, 1950, 439); Стіни попрогнивали, вивалювалися, порохня сипалася з голих колод (Мирний, І, 1949, 234); Стріха попрогнивала й мохом пообростала.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 233.