ПОПРОВІ́РЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до попрові́рчувати. Панько позастромлював у попровірчувані дірки патрони (Гр., І, 1963, 369).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 233.