ПОПРОБУ́РКУВАТИСЯ, уємося, уєтеся, док., розм.

1. Пробуркатися від сну (про всіх або багатьох). От і попрокидались птичі самочки, лупнули очицями, зацмокали носиками… тут зараз їх самчики, що біля них дрімали, попробуркувались (Кв.-Осн., II, 1956, 40).

2. перен. Стати активним, діяльним, енергійним (про всіх або багатьох).

3. перен. Виникнути, розвинутися (про думки, почуття і т. ін.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 232.