ПОПРИЛА́ЗИТИ, имо, ите, док.

1. Прилізти повзучи або рачки (про всіх або багатьох). Пропили [некрути] ті п’ять карбованців, попилися п’яні, як земля — насилу рачки до казарми поприлазили (Мирний, II, 1954, 122).

2. зневажл. Поприходити. — А ви, капустяні голови! — покинувши Чіпку, повернувся становий до козачих гласних.. — Чого ви сюди поприлазили? Що ви тямите?.. (Мирний, II, 1954, 270).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 227.