ПОПРИБИВА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док.

1. Прибитися течією до чого-небудь (про багатьох, багато чогось). Талапались у воді Плачинда і кашовар, виловлюючи ті судаки, що, не досягнувши Дунаю, поприбивалися до берегів степової річечки (Стельмах, І, 1962, 257).

2. перен., розм. Приєднатися, пристати до кого-, чого-небудь (про багатьох). До нас понаходили шофери, поприбивалося кілька місцевих мисливців. Юрій Васильович розповідав нам різні «історії» із свого многотрудного життя… (Вишня, II, 1956, 407).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 225.