ПОПРИБИ́ВАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поприбива́ти ¹. У шевському ряді, на довгих неструганих дошках, поприбиваних до кобильниць, стояли й чоботи, і сап’янці (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 243).

ПОПРИБИ́ВАНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поприбива́ти².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 225.