ПОПРА́ТИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до попра́ти ¹. На лаві сорочки лежать попраті, а на ослінчику вона, матуся, сидить (Тесл., З книги життя, 1949, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 224.