ПОПОТУЖИ́ТИ, тужу́, ту́жиш, док., розм. Тужити тривалий час; натужитися дуже. Як вигнала мене свекруха, .. що я попотужила (Барв., Опов.., 1902, 483); // Тужити якийсь час, потужити трохи. Бачить Остап — лежить при дорозі козак вбитий.. Ми б, ви та я, попотужили, може, й поплакали та й дали собі покій, а Остап ні — собі покою не давав (Вовчок, І, 1955, 328).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 221.