ПОПОТРУСИ́ТИСЯ, ушу́ся, у́сишся, док., розм.

1. Труситися тривалий час; потруситися добре. Гайдамака зробив рух, мовби хотів устати з коня. — Сідай на моє місце! Отоді й знатимеш. Попогибієш, попотрусишся! (Головко, II, 1957, 640).

2. перен. Відчувати сильний страх якийсь час. Налагодилися [коноводи] вивести пару добрих коней.. Добре попотрусилися, боячися, що їх там побачать (Гр., II, 1963, 275).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 221.