ПОПОРО́ТИ ¹, порю́, по́реш, перех. Док. до поро́ти ¹. Попорола сорочку, бо не по-моєму пошита, по-своєму перешию (Сл. Гр.).

ПОПОРО́ТИ², порю́, по́реш, перех., розм. Док. до поро́ти ² 1. У плузі Волики розсердились, вертіли. Орать відлога не хотіли. Іван Волів таки запріг, їм боки попоров і виорав обліг (Бор., Тв., 1957, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 220.