ПОПОЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Лякати багато разів, тривалий час; полякати добре. — Моєму поможи Енею, Щоб він з ватагою своєю Щасливо їздив по воді; Уже і так пополякали, Насилу баби одшептали (Котл., І, 1952, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 218.