ПОПОЛО́ХАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до пополо́хати; // у знач. прикм. Тут пополохані корови, там підкрадаються тіні по землі (Ю. Янов., V, 1959, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 218.