ПОПОЛОВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пополові́ти. Сіла [Марія] в машину, оглянула долину Завадки, круті схили гір, ялиновий ліс, що спускався до берега, пополовілий лан льону… (Чорн., Пісні.., 1958, 35); Весь пополовілий у місячному сяйві парк аж пахтів ароматом південної ночі (Смолич, І, 1958, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 217.