ПОПОЛА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Лаяти багато разів; // Лаяти якийсь час. Дочка покриткою стала.., а Оришка.. трохи пополаяла дочку.., а далі сказала: — .. На те воно вже йшлося (Григ., Вибр., 1959, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 217.