ПОПОЖДА́ТИ, ду́, де́ш, док., перех., розм. Ждати тривалий час. — То ще попожди тієї волі (Мирний, IV, 1955, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 216.