ПОПОГУСТИ́, гуду́, гуде́ш, док., розм. Густи багато разів; // Густи якийсь час. Дітки гомонять самі одні, і вже така їм утішка з того, як горобці прилетять — зацвірінькають або голуб попогуде (Вовчок, І, 1955, 249).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 215.