ПОПОГРИМІ́ТИ, ми́ть, док., безос.. розм. Гриміти тривалий час. — Попогримить у тебе над головою, і ходиш потім очманілий та глухий, мов тетерук (Жур., Дорога… 1948, 198).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 215.