ПОПОГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., розм. Говорити багато разів; говорити тривалий час. — Ви, Прокоповичу, його мало знали, а я то чималенько з ним попоговорив (Іщук, Вербівчани, 1961, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 215.