ПОПОВЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док., розм. Вчитися тривалий час; повчитися добре. Поповчивсь і я чимало, та не дуже навчився (Сл. Гр.); — Хай наші просвітителі поповчаться у його і добро.. любити, і лихе прощати… (Мирний, І, 1954, 350).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 215.