ПОПОБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Бачити багато разів що-небудь, побачити багато. — Ох, попобачила я того світу, попобачила, бодай його ніколи не бачити! (Морд., І, 1958, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 212.