ПОПЛЮНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Сплюндрувати багато чого-небудь. — Ближні ліси вже поплюндрували, так старий пан послав підводи аж туди [у Бердиківщину] (Л. Янов., І, 1959, 363); Міста поплюндрували [чужинці та гетьманці], церкви попустошили (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 211.