ПОПЛЕСТИ́СЯ, ету́ся, ете́шся; мин. ч. поплі́вся, плела́ся, ло́ся; док.

1. Закрутитися, переплестися яким-небудь способом. Колись і ці кучері були хвилясті й золотисті, мов пшеничний сніп, а потім потемніли, зляглися від щоденного важкого поту та й поплелися жорстким сріблом (Стельмах, І, 1962, 5); // Порости звивисто, покручено. Де-не-де поплелося перше огудиння, тільки сояшнички молоденькі стирчать по межі (Хотк., І, 1966, 94); З трьох боків її [хатину] оперізував барвистий вінок з чорнобривців і кручених паничів, що поплелися аж на самі вікна (Добр., Ол. солдатики, 1961, 11); // перен. Змінювати одна одну безперервно (про думки, мрії і т. ін.). Маркіян знову сів на веранді. Одна за одною поплелися думки (Вол., Озеро.., 1959, 100); І поплелися мрії за мріями, думки за думками (Хотк., II, 1966, 225).

2. розм. Піти повільно, ледве переступаючи або неохоче; поплентатися. Не послужила й місяця — занедужала; жене коваль з хати. Куди йти? Поплелась у панський двір (Вовчок, І, 1955, 34); Оглянувшись, я зрозумів, що заблудився, і повернувсь назад, поплівся, похнюпивши голову (Цюпа, Три явори, 1958, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 209.