ПОПЛАЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. Почати плазувати по якійсь поверхні (про плазунів); // Почати переміщатися, перебираючи руками й ногами (про людей). Постать лягла на землю й обережно поплазувала до нафтосховища (Донч., II, 1956, 71); Сербин відкинув серп і накарачках поплазував у рівчак (Смолич, І, 1947, 118); Здалося, що вони потрапили в шахту. Просторий бункер мало не до стелі був засипаний блискучим антрацитом. Рачкуючи, по ньому поплазували вглиб (Гончар, III, 1959, 254).

2. перен., розм. Почати переміщатися в якому-небудь напрямі (несхвально). В грудні [1906 р.] з Москви Самаро-Златоустівською залізницею поплазувала в Башкирію каральна експедиція барона Меллер-Закомельського (Тич., III, 1957, 231); // Почати поширюватися (про щось небажане, неприємне). Від плечового суглоба [Орлюка] гангрена поплазувала вже через надпліччя до шиї (Довж., Зач. Десна, 1957, 308); З-під її рук вирвався стогін піаніно і — по кімнаті в гнітючій тиші поплазував глухий дисонанс… (Ірчан, II, 1958, 121).

3. Плазувати якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 207.