ПОПИШНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до попишні́ти. — Твоя робота? — Ні, не моя, — сміється Джмелик і заперечливо крутить кучерявою, попишнілою від гребінця головою (Тют., Вир, 1964, 191).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 200.