ПОПИ́ХАЧКА, и, ж. Жін. до попи́хач. — Легше б мені копать велику гору, ніж попихачкою бути свекрусі (Горд., II, 1959, 252); — Панич у мене під п’ятою буде, з барині попихачку зроблю, все в маєтку по-своєму переставлю… (Гончар, Таврія, 1952, 360).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 199.