ПОПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. перех. Писати що-небудь час від часу. — Тебе витурили з університету, так ти.. письомця [листи тітці] пописуєш? (Тют., Вир, 1964, 68).

2. перех. і неперех. Складати вірші, писати оповідання або інші літературні твори час від часу; писати потроху. Він давно збирає народні пісні, навіть віршики пописує (Кол., Терен.., 1959, 28); Про те, що він потай пописує [вірші], знав тільки Славчук (Чаб., Тополя.., 1965, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 198.