ПОПЕЧИ́ТЕЛЬ, я, ч. У дореволюційній Росії — офіційна особа, яка керувала певними установами, навчальними закладами і т. ін., а також особа, призначена почесним керівником якого-небудь закладу, установи. Одним з перших попечителів богаділень Полтавського господарства був видатний письменник Іван Котляревський, який віддавав цій справі багато часу і уваги (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 31); Вона ж проходить гордовито у грязних ботах через клас. У неї татко попечитель цієї школи.. Василь Мефодієвич, вчитель, — і той на неї не кричить (Сос., II, 1958, 367).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 197.