ПОПЕРЕЛЯ́КУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Перелякати багатьох. Кирило до полу: — А, печете ви мене!.. — та кулаком у груди себе: — пе-е-чете! — Жінка: — Та боже мій, дітей поперелякуєш! (Тесл., З книги життя, 1949, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 192.