ПОПЕРЕ́ДНИЦЯ², і, ж., діал. Те саме, що попере́дник². Олена.. заметушилась, махнула попередницею по лаві: — Сідай, Левку (Стельмах, І, 1962, 546); Так як плахта, підперезана окравкою, дає значну розпірку спереду, її прикривають попередницею (Збірник Полт. музею. І, 1928, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 189.