ПОПЕРЕ́ДНИК1, а, ч.
1. Той, хто перебував, жив, працював або виконував якісь функції де-небудь перед кимсь. — А се ж тобі навіщо? — спитала я, показуючи на сулію.. — А се учительський спадок! Мій попередник тримав у сій сулії горілку (Л. Укр., III, 1952, 574); Новий шахтар в новій квартирі на другий тиждень оселивсь. І дріб над входом: два-чотири, як в попередника колись (Руд., Дон. зорі, 1958, 56); Не говорив [Бронко] їй про те, що оберігає її ще й тому, що його попередники не церемонились з нею. А не церемонились тому, що це дівчина з простолюддя, за честь якої нікому було обстати (Вільде, Сестри.., 1958, 399); // Те саме, що пре́док. Любов до Вітчизни і зненависть до її осквернителів заповідали нам попередники. І покоління наше не зраджує батьків, дідів і прадідів (Панч, На калин. мості, 1965, 279); Мова — це кров людської думки. Здобута вона також кров’ю і зусиллями незліченних попередників наших (Руд., Остання шабля, 1959, 310).
2. Той, хто своєю діяльністю передував діяльності когось іншого в тій самій галузі. — Нинішній бунтар, чи там революціонер, як доводять камчатські чиновники, не менше впертий і життєздатний, аніж його попередник (Стельмах, І, 1962, 17); В особі Писарєва Франко побачив свого великого російського попередника, однодумця й спільника в боротьбі за «поступ, щастя й волю» (Рад. літ-во, 7, 1968, 24); // Той, хто своєю діяльністю підготував розвиток чого-небудь. Попередники наукового соціалізму, утопісти були передовсім поетами в широкому значенні цього слова (Рильський, Веч. розмови, 1962, 147); Разом з Горьким і Лесею Українкою Коцюбинський є найближчим безпосереднім попередником української радянської літератури (Рад. Укр., 31.III 1950, 3).
3. Те, що було раніше на місці чого-небудь. Віримо, що наш новий рік буде кращим, цікавішим, більш значним, ніж його попередник (Ряб., Жайворонки, 1957, 148); Дрібний річковий пісок з маслиновою олією, сода з водою — попередники мила, які вживали ще стародавні єгиптяни і римляни (Хлібороб Укр., 2, 1968, 47); З руїн старого підіймалося нове житло, світле, просторе, так не схоже на свого темного, убогого попередника (Добр., Тече річка.., 1961, 12); // Те, що своїм існуванням підготувало виникнення або розвиток чого-небудь. Попередником масових селянсько-козацьких повстань на Україні наприкінці XVI — на початку XVII століття було антифеодальне повстання селян кінця XV століття, яке охопило Північну Буковину, частину Галичини і Поділля (Ком. Укр., I, 1968, 39); Для багатьох наступних видань перші харківські газети і журнали зберігали значення попередників і своєрідних взірців (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 63); // Те, що завжди передує чомусь, віщує вияв чого-небудь; провісник. Мама випростується.. В очах знайомі блискавки. Я знаю — то попередники справжньої бурі (Збан., Мор. чайка, 1959, 76).
4. Сільськогосподарська культура, якою засівають поле з метою поліпшення якостей грунту перед посівом іншої культури. Чудові якості гороху відомі всім. Він дає високі врожаї, багатий на білок, нагромаджує в грунті азот, отже, є прекрасним попередником під інші культури (Рад. Укр., 9.1 1962, 2); Докія ступає повільно, наче міряє довгі гони та все роздумує над ними.. А землю тобі таку виділяють, що часом хоч плач. Попередник на ній був не он який, а вона пісна, забур’янена (Кучер, Трудна любов, 1960, 56); // Стан поля протягом року перед посівом чого-небудь. Найкращими попередниками для озимої пшениці є чисті і зайняті пари (Наука.., 2, 1960, 33).
ПОПЕРЕ́ДНИК2, а, ч., діал. Фартух (у 1 знач.). Сухий, високий на зріст, середнього віку чоловік у білому попереднику й білій шапці на голові проворно вимішував щось у макітерці на пригашеній уже плиті (Л. Янов., І, 1959, 362); — А що, дочко, в житі бродиш? — ..Почервоніла дівчина, а руку з ріжками назбираними в кишеню в попередник шугнула (Головко, І, 1957, 244); Вбрання молодої жінки або дівчини, що складається із сорочки, плахти, попередника, пояса, корсетки, очіпка, намиста з дукачами і кожушанки жіночої, вишитої гарусом.., становить вміст чотирнадцятого залу [Полтавського музею] (Нар. тв. та етн., 6, 1966, 84); // Єпітрахиль. На кругленькому животику в отця схимника блакитний попередник парчевий (Тесл., З книги життя, 1949, 56).
попере́дниця 1, і, ж. Жін. до попере́дник1. Братська ГЕС за масштабами набагато перевершує свою попередницю — Іркутську (Наука.., 9, 1964, 55); В Роллані Арагон бачить «величне і осяйне втілення» кращих традицій французької інтелігенції, творчість його розглядає як попередницю нової культури (Рад. літ-во, 3, 1966, 30); Фронтові роки привчили до того, що тиша — це зловісна попередниця бою (Жур., Вечір.., 1958, 277).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 189.