ПОПЕРЕБИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поперебива́ти. *У порівн. Сергій уперше за цілий день став на ноги.. Ноги рухалися неслухняно, підгиналися, мов поперебивані, а в очах усе перекидалося (Епік, Тв., 1958, 322); Мені мов легше стало; одні тільки кістки, мов поперебивані, болять — ні потягтися мені, ні позіхнути не можна (Мирний, І, 1954, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 185.