ПОПЕЛИ́ЦЯ, і, ж. Дрібна паразитична комаха, яка живиться соком рослин. Усі попелиці — дрібні комахи, з м’яким покривом тіла, найчастіше зелені, хоч бувають також руді і чорні (Шкідн. поля.., 1949, 32); На шкільних ділянках обприскувач часто застосовують для боротьби з попелицями («трав’яними вошами» ) (Зоол., 1957, 54); Навкруги, в сусідніх ланках, соковиті зелені буряки вбирали очі, а в її ланці й дивитись було ні на що: гичка немічна, спотворена попелицею, припала якоюсь жовтизною (Вол., Дні.., 1958, 184).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 184.