ПОПА́СТИ 1 див. попада́ти.
ПОПА́СТИ2, су́, се́ш, док., перех. Пасти якийсь час. — Ходім, Петрусю, в сад, в палати. — А хто ж тут буде доглядать, Хто попасе мої ягнята? (Шевч., II, 1963, 245); Транспорт зупинився лише раз попасти коні й худобу (Тулуб, В степу.., 1964, 250).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 183.