ПОПА́СИЩЕ, а, с., розм. Те саме, що пасови́ще. Оце коло хутора і попасище має (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 183.