ПОПАРУБКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Парубкувати якийсь час. — А як вивчився [Гурченко] та попарубкував трохи, то його і женили (Морд., І, 1958, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 183.