ПОПАДИ́Н, а, е. Прикм. до попадя́; належний попаді. Прийшла .. попадина дочка і каже: «Хороші твої дочки, Стехо!» (Барв., Опов.., 1902, 295); Кайдашиха пустила невістку до родини, а сама таки не поїхала. Навіть попадині пухові подушки та наливка не заманили її на Западинці (Н.-Лев., II, 1956, 326).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 181.