ПООРА́ТИ, ремо́, рете́, док.

1. перех. і без додатка. Зорати що-небудь (про багатьох); зорати багато чогось, у багатьох місцях. Посіяли, поорали, А вийдемо жати, Та не самі, не руками — Тікич буде дбати! (Ус., На.. берегах, 1951, 52); Він на другу весну, плуг і рала забравши І між пшеницею і житом пооравши, Всередині горох увесь засіяв свій (Г.-Арт., Байки.., 1958, 62).

2. розм. Порити землю борознами, рівчаками, заглибинами і т. ін. у багатьох місцях; // перен. Укрити зморшками (обличчя, лоб і т. ін.). Зросли і Менандрові діти, і сам він пристарівсь: кучері чорні припали морозом, думки поорали колись прехороше обличчя (Дн. Чайка, Тв., 1960, 165).

3. неперех. Орати якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 177.