ПООЖИВА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.

1. Ожити (про багатьох). — Я промовлю одне слово, і люди в місті вимруть в одну годину; скажу друге слово, і вони пооживають! (Н.-Лев., IV, 1956, 269).

2. перен. З’явитися знову, виявитися з новою силою (про думки, почуття і т. ін.); відродитися.

3. Стати здоровішими, сильнішими (про багатьох). Коні після зими пооживали, їх пасли вночі, бо вдень не напасалися — дошкуляли мухи (Руд., Остання шабля, 1959, 393).

4. Стати жвавішими, бадьорішими, веселішими (про багатьох). Знов розляглась пісня. Пооживали панни (Н.-Лев., І, 1956, 141).

5. Сповнитись життям, рухом, діяльністю (про багато чого-небудь).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 177.