ПООДУ́РЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Те саме, що пообду́рювати. Піде до дітей і поодурює: у кого карбованця візьме, у кого коповика (Барв., Опов.., 1902, 292).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 177.