ПООБЧО́ВГУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Обчовгати багато чого-небудь; обчовгати що-небудь у багатьох місцях. — Всі стіни вже он плечима пообчовгували [чоловіки], чобітьми пооббивали, як на вокзалі (Гончар, II, 1959, 176).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 175.