ПООБСА́ДЖУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пообса́джувати. Городи скрізь пообсаджувані понад Россю високими вербами (Н.-Лев., І, 1956, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 174.