ПООБМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Обмести багато чого-небудь, у багатьох місцях. Перш, то було затичу .. божник запашним зіллям, рушник із орлами повішу, щонеділі павутину пообмітаю (Барв., Опов.., 1902, 278).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 172.