ПООБКО́ПУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пообко́пувати. Нарешті опинились [Пекельник і Василь] у старому яблуневому саду.. Майже кожна гілляка була підперта кілком, стовбури обмащені вапном, пообкопувані (Гуц., З горіха.., 1967, 44); Поїхали [Данилка і панич] вже по стовбовому шляху рівчаками пообкопуваному (Стор., І, 1957, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 171.