ПООБДУ́РЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Обдурити багатьох. — Повіялись мої грішники вон [геть] з хати, а я з хранцузом [французом] «ких, ких, ких, ких!» — аж лягаємо та сміємося, що пообдурювали народ! (Кв.-Осн., II, 1956, 245).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 170.