ПООБДРЯ́ПУВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до пообдря́пувати.

2. у знач. прикм. Обдряпаний у багатьох місцях. Одні [втікачі] пообдирали на собі одежу, у інших пообдряпувані руки, лиця, попідбивані очі (Фр., IV, 1950, 267).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 170.